XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Зубкова Ю.Б. РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИКИ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ЛАТИНСЬКОМУ РЕГІОНІ В 60-70-і РОКИ XX СТОЛІТТЯ

Ст.н.с. Зубкова Юлія Борисівна

Донецький національний університет

РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИКИ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ЛАТИНСЬКОМУ РЕГІОНІ В 60-70-і РОКИ  XX СТОЛІТТЯ

Процес церковного відродження в Ла­тинській Америці почався в середині XX століття з заснування Латиноамериканської ради єпископів (РЄЛАМ) у 1955 р., який отримав новий імпульс у Ме-дельїнів1968р.

Латинська Америка є найбільшим католицьким регіоном - тут проживає майже половина всіх като­ликів світу і більш як 90% населення континенту спові­дають католицизм [1]. У зв'язку з цим Ватикан при­діляє велику увагу цьому регіону, особливо з другої половини XX століття, коли країни, що входять у нього, здобули незалежність. Цілком природно, що політи­ка Папства щодо Латинської Америки і її методи виз­началися тим становищем, яке склалося і у регіоні, і у світі в цілому, і в самій католицькій церкві.

60-і роки XX століття - час нелегкий для католицької церкви. В усьому світі, і в Латинській Америці в тому числі, спостерігається занепад релігійної активності, що спричиняє звуження впливу церкви. Величезні труд­нощі і проблеми соціально-економічного плану обу­мовлювали внутрішньополітичну лабільність латиноамериканського регіону. У цих умовах церква змушена була визнати необхідність активізації своєї діяльності.

Щоб не втратити раніше завойовані позиції і прагнення не тільки втримати, але й, по можливості, розширити свій вплив привели церкву на шлях онов­лення своєї соціальної доктрини і методів її реалізації. На засіданні Латиноамериканської ради єпископів у 1965 р. присвяченому проблемам розвитку, віце-пре­зидент ради єпископ М. Макграф досить відверто за­явив: "Для нас трагедія недостатнього розвитку кон­тиненту пояснюється не стільки тим, що певна маса людей страждає від голоду, нестачі житла, неосвіче­ності і несправедливості. Для нас важливіше є те, що, зіштовхуючись з такими умовами життя, люди не мо­жуть зберегти свою віру в Бога..." [2]. Ось чому "пробле­ма розвитку" континенту стає визначальною в політиці латиноамериканського католицизму.

З понтифікату папи Іоанна XXIII (1958 -1963) по­чалася нова епоха в історії католицької церкви. Ад-жорнаменто - курс на поновлення католицької церк­ви, що проголосив папа в енцикліці Маtеr еіt Маgistrа, - викликало значні зміни в церкві: поворот до світу і народу, богослужіння на національних мовах, втілювання в життя колегіальності і т.д. Це було значним кроком уперед.

Діяльність пап Іоанна XXIII і Павла VI, рішення Дру­гого Ватиканського Собору були спрямовані на зміцнення і поновлення католицької церкви відповідно до вимог часу. Світ, що пережив дві світові війни, розподілений на табори і блоки, вимагав більш пиль­ної уваги до соціальних проблем і більш гнучкої політики щодо інших релігій, а втім, і до атеїстів. Папа Іоанн XXIII вперше в історії Папства звернувся не тільки до віруючих католицької церкві, а й до всіх "людей доб­рої волі" [3] (при цьому він мав на увазі не буквальний біблійний зміст цих слів, тобто "бажаних Богу", а за­гальновживаний епітет "людей доброї волі"). Його спадкоємець папа Павло VI (1963 -1978) і Другий Ватиканський Собор (1962 -1965) дотримувалися такої ж думки щодо відсутності обмежень на приналежність до певного віросповідання. Після Собору в офіційну католицьку доктрину увійшли поняття з галузі вчення про права людини - поняття, що раніш були частково далекі церкви, деякі були взагалі прокляті нею. Вели­ку роль в цей період починає відігравати комплекс проблем, пов'язаних з розвитком країн "третього світу" (до якого належать і країни Латинської Америки), тим більше що 60-70-і роки XX століття стали поворотним ета­пом в історії колоніальної системи, точніше - почат­ком її кінця.

Соціальне вчення римсько-католицької церкви - система поглядів, яка є фундаментом діяльності церкви, її організацій та окремих віруючих. Ця система не є статичною, вона удосконалюється згідно з реаліями часу, набуває нових акцентів. Тому є доцільним розгля­нути основні етапи еволюції соціальної доктрини католицької церкви на прикладі Латинсь­кої Америки в період 60-х років XX століття, у які, насамперед, просліджуються визначаль­ні передумови сучасного соціального вчення Папи Іоанна Павла II.

Сучасний світ являє собою складну систему, з багатьма взаємозалежними елемен­тами. Та в суспільстві важливим є питання про підтримання певного рівня соціальної інтеграції, соціальної стабільності, які б давали змогу, не перешкоджаючи необхідним змінам, підтримувати гармонію взаємин і цілісність соціального організму і не допускати руйнівних для всього соціального цілого потрясінь. Протягом всієї історії людстві одним з найважливіших інструментів духовного, ідеологічного, морального впливу її окремих людей і суспільство в цілому були системи релігійних вірувань. Певні позиції релігія займає і в сучасному суспільстві, зокрема в Латинській Америці. Тому природ­нім є питання про можливість католицької церкви сприяти підтриманню необхідного рівня соціальної інтеграції в суспільстві.

До вивчення ролі католицької церкви в розвитку країн латиноамериканського ре­гіону в 60-70-і роки XX століття значною мірою спонукає й те, що це дає багатий досвід її повчальні уроки для сьогодення.

Важливість дослідження зумовлена також недостатньою науковою розробкою: означеної проблеми в сучасній українській історіографії, потребою залучити в сфері наукового аналізу досить багату життєву школу, осмислити всю сукупність як позитив­ного, так і негативного не лише з пізнавальної, а й з практичної точки зору.

Друга світова війна і післявоєнний період викликали значні зміни в політичному, суспільному, господарському, культурному житті, що суттєво вплинуло на зміст і хара­ктер соціального вчення католицької церкви. Війна виявила кризу в міжнародній полі­тиці і показала, що засобів, які були до цих пір у розпорядженні політиків, було недо­статньо, щоб запобігти війні і захистити людство від знищення. Стало зрозумілим, що міжнародна політика має настійну потребу в твердих і непорушних моральних принци­пах. Позначилася криза політичних ідеологій, якими керувалися ті, хто стояв при владі. Ситуація, яка склалася в світі, призвела до падіння авторитетів, виявила слабкість, зда­валося б, непохитних у своїй могутності держав, сприяла повній ліквідації колоніальної системи, посилила демократичний рух.

Друга половина XX століття - пора розподілу світу на військово-політичні табори і блоки. В той же час збільшилася взаємозалежність між політичними й економічними регіонами планети.

З розвитком технічних наук порушилося співвідношення між науково-технічним прогресом і станом моралі. Проте росте зацікавленість проблемою сенсу життя і глибо­ким вивченням людини. У зв'язку з цими і деякими іншими обставинами і процесами, які відбуваються в суспільстві, виникла ціла низка дискусійних питань теоретичного і практичного характеру. Набуло потреби нове вирішення питання співробітництва като­ликів із представниками інших ідеологій, оскільки така широка взаємодія стала нагаль­ною потребою.

Особлива увага соціальній доктрині приділялася в 50-70-і роки, коли в католиць­кій церкві почали говорити про її кризу і необхідність виходу з положення, що склало­ся [4]. У період понтифікатів Іоанна XXIII і Павла VI відбувається свого роду офіційна ко­дифікація соціального вчення католицької церкви.

ЛІТЕРАТУРА

1.Андронова В.П. Колумбия: Церковь и общество. - Москва, 1970. - С.5.

2. Mechem J.L. Church and state in Latin America. - Chapel Hill, 1966. - P.11.

3. Иоанн XXXIII, Папа. «Мать и наставница»: Окружное послание папы Иоанна XXXIII о новом развитии социального вопроса в свете христианского учения. - Ватикан, 1962. - С.3.

4. Зубкова Ю.Б. Еволюція соціального вчення католицької церкви у 60-70-ті рр. XX ст. та механізм його реалізації (на прикладі Латинської Америки) / Український історичний журнал.  - Київ, 2002. - № 6. - С.61-78.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>